Лікування варикозу

Варикозна хвороба підшкірних вен нижніх кінцівок

Варикозним розширенням вен нижніх кінцівок, або варикозною хворобою, називають захворювання вен, при якому збільшується довжина і з’являються змієподібна звивистість, трубчасті та мішкоподібні розширення підшкірних вен.

Захворювання має хронічний характер із прогресуючим перебігом і незворотними змінами в підшкірних, комунікантних та глибоких венах, і як наслідок, у шкірі та м’яких тканинах кінцівок. Переважно хвороба проявляється в молодому віці та з часом лише прогресує, повністю зупинити цей процес неможливо. Частота захворювання становить від 13 до 25 % дорослого населення. Жінки хворіють утричі частіше, ніж чоловіки. «Хибне коло», що розвивається у варикозно уражених венах, призводить до постійного розширення стінок вен, збільшення їх просвіту, отже, поглиблює недостатність клапанного апарату і спричиняє ретроградне скидання венозної крові, її застій, порушення трофіки у тканинах кінцівок. Відмова від своєчасного лікування неминуче призводить до розвитку ускладнень. Здебільшого це гострий тромбофлебіт поверхневих вен, гострі тромбози глибоких вен нижніх кінцівок, постромбофлебітичний синдром (ПТФС), кровотечі з варикозно розширених вен тощо.

Етіологія та патогенез захворювання вивчені недостатньо. Прибічники механічної теорії вважають, що варикозна хвороба розвивається внаслідок утрудненого відтікання крові з нижніх кінцівок у осіб, що змушені тривало стояти (продавець, хірург, перукар, вчитель), а також при стисканні вен пухлинами органів таза чи вагітною маткою. З позицій цієї теорії важко пояснити, чому варикоз часто уражає одну кінцівку. На думку прибічників теорії клапанної недостатності, варикозна хвороба розвивається внаслідок природженої відсутності або недорозвинення клапанів вен. Однак на практиці частіше трапляється функціональна недостатність клапанного апарату вен, яка ініціює ретроградний кровоплин в підшкірні вени, застій крові та розширення венозної стінки.

Клініка

У стадії компенсації венозного кровоплину хворі скаржаться на наявність варикозних вузлів, які спричиняють спочатку тільки косметичні негаразди. При вертикальному положенні у хворого на стегні та гомілці з’являються і чітко виділяються над поверхнею шкіри звивисті стовбури підшкірних вен, які набувають циліндричної, змієподібної чи мішкоподібної форми. Вузли тривалий час мають м’яку, пружноеластичну консистенцію. При горизонтальному положенні хворого напруження венозних стовбурів зменшується чи зникає повністю. З розвитком захворювання пацієнти скаржаться на швидку втомлюваність, відчуття важкості в ногах, судоми в литках, парестезії, набрякання гомілки і ступні. Усі ці симптоми посилюються після тривалої ходьби чи стояння і зникають вранці наступного дня. Така симптоматика характерна для стадії субкомпенсації. А в стадії декомпенсації хворі відчувають постійний біль і тяжкість у ногах, виникають набрякання, судоми в литках. На рівні нижньої третини гомілки з’являються пігментація шкіри, індурація та трофічні виразки. На стадії декомпенсації відбуваються дистрофічні зміни судинної стінки і глибокі метаболічні та нейросудинні розлади в усіх тканинах кінцівки.

Діагностика

На сьогоднішній день «золотим стандартом» в діагностиці варикозної хвороби підшкірних вен нижніх кінцівок є ультразвукове допплерівське дослідження, яке дозволяє виявити клапанну недостатність та відповідно наявність рефлюксу (зворотного току крові) в підшкірних та комунікантних венах.